|
02 июля 2009
Автомобіль Slavuta допоміг втіленню мрії Якщо людина про щось мріє, а тим більше якщо мрія це не просто забаганка, а предмет першої необхідності, такі мрії збуваються. Сім’я з Житомирщини, з містечка Малин, виховують хлопчика дошкільного віку. Батько родини інвалід І групи, а його дружина немає однієї ноги. Похід в дитячий садочок, або в поліклініку, магазин тощо, стає дуже складним та проблематичним. Андрій Сукманов (голова родини), звернувся до однієї з регіональних газет Житомирщини, із листом, в якому описав складну ситуацію та поділився своєю проблемою із громадою. Цей лист привернув увагу Міністра України у справах молоді та спорту Юрія Павленка, але звернення до місцевих органів влади, які б мали відповідати за забезпечення таких сімей спеціальним транспортом нічого не дало. Бюджет місцевої влади не впорався б з такими витратами. Спільно з Юрієм Павленком, допомогти сім’ї з Малина також взялись: радник міністра, Влада Літовченко, яка є президентом благодійного фонду «Обдаровані діти – майбутнє України», голова правління ЗАТ «ЗАЗ», Микола Євдокименко та директор дилерського підприємства АФ «Бліц-Авто», Юрій Денисенко. Завдяки підтримці цих людей здійснення мрії виявилось можливим. Звернення до голови правління Запорізького заводу, який входить до структури УкрАВТО, було вірним рішенням, оскільки автомобілі, адаптовані під керування виключно руками, на Україні пропонує тільки ЗАТ «ЗАЗ». Заступник директора з торгівлі автомобілями, АФ Бліц-Авто, Уманець Михайло: «Slavuta» досі залишається найдоступнішим автомобілем на ринку України. Тому, не дивлячись на непростий для українського автовиробника період, ми будемо продовжувати забезпечувати потреби споживачів в таких автомобілях.
Андрій Сукманов разом з родиною отримав від дилерського підприємства АФ «Бліц-Авто» автомобіль з повністю заправленим баком для першої поїздки додому, на Житомирщину. Відтепер у сім’ї з’явився надійний та незамінний друг та помічник у образі автомобіля Slavuta. Дуже б хотілось, щоб в наші часи про такі ініціативи згадували якомога частіше і це було б звичайною справою - допомагати людям, яки потребують уваги.
|
|